Провадження у справах про неплатоспроможність фізичної особи чи фізичної особи-підприємця є судовою процедурою, яка дозволяє боржнику, що не може виконати свої фінансові зобов’язання, списати борги. Основу законодавства у цій сфері становить Кодекс України з процедур банкрутства.
Підстави звернення до суду із заявою про банкрутство:
- непогашення боржником кредитів чи непроведення інших платежів у розмірі більше 50 % за кожним із зобов’язань упродовж 2 місяців;
- відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та безрезультативність заходів щодо розшуку майна боржника у виконавчому провадженні;
- інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання.
Стадії процедури банкрутства фізичної особи:
- Реструктуризація боргів.
На цьому етапі розробляється план реструктуризації боргів боржника, в якому відображаються, зокрема, визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; майновий стан боржника та інформація про всі його доходи; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені у разі виконання плану реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; кошти, які кожного місяця залишатимуться боржнику на задоволення побутових потреб та погашення обов’язкових періодичних зобов’язань, наприклад, виплату аліментів.
Після затвердження плану реструктуризації судом вимоги кредиторів, які включені до нього, можуть бути задоволені лише в порядку, визначеному в цьому плані. Боржник протягом реструктуризації не має права бути поручителем, відчужувати нерухоме та рухоме майно, цінні папери, вартість яких перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Також йому заборонено укладати договори позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передавати майно в довірче управління. Окрім того, боржник зобов’язаний повідомляти кредиторів про істотні зміни у своєму майновому стані, отримання позик і кредитів, а також інформувати про процедуру реструктуризації осіб, з якими він планує укладати договори.
- Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення його боргів.
Перехід у цю стадію відбувається на підставі ухвали суду у разі невиконання боржником плану реструктуризації боргів, а також якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Судом призначається керуючий реалізацією майна, який здійснює інвентаризацію майна боржника, що підлягає продажу у процедурі погашення боргів, визначає його вартість. Зазначене майно становить ліквідаційну масу. При цьому до неї не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення. Окрім того, до складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
Переваги процедури:
- можливість звільнення від боргів, які не можуть бути сплачені у зв’язку з недостатністю майна;
- накладення арешту майна чи застосування інших обмежень здійснюється тільки судом в межах процедури банкрутства;
- після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника вводиться мораторій, який передбачає заборону нараховувати штраф, інші фінансові санкції, відсотки за зобов’язаннями боржника;
- податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів.
Наслідки судового процесу:
- списання боргів, за виключенням боргів по аліментам, відшкодуванню шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, ЄСВ, боргів з податків та зборів;
- втрата боржником частини свого майна, за винятком того, на яке не може бути звернене стягнення, або майна, яке є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї;
- накладені до відкриття провадження арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали суду;
- 3 роки після визнання фізичної особи банкрутом вона не зможе вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, що може мати наслідком відмову у видачі кредитів та неможливість займатись окремими видами діяльності чи займати деякі посади;
- 5 років триває заборона відкрити нове провадження у справі про неплатоспроможність, за винятком ситуації, коли боржник погасив всі борги в попередній процедурі;
- 5 років після визнання банкрутом фізична особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, поруки чи застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності іншу сторону.
Процедура банкрутства є складною та потребує професійного підходу при оцінці ризиків, ретельного аналізу стану боржника та підготовки документів для звернення до суду. Важливо консультуватися з юристами для правильного проходження усіх стадій та мінімізації негативних наслідків.
